З досвіду учителя Трудового навчання Костенко Тетяни Вікторовни

ТВОРЧИЙ ПРОЕКТ

Технологія виготовлення картини в техниці «Вовняна акварель»

Етапи проектування

І етап –

Організаційно-підготовчий…………………………………………..

1.1. Історія валяння……………………………………………………………….

1.2. Призначення виробу, що проектується……………………………………

1.3. Аналіз конкурентної спроможності виробу на ринку……………………….

1.4. Вимоги до проектованого виробу…………………………………………….

1.5. Вимоги до матеріалів. ………………………………………………………...

ІІ етап –

Конструкторський-технологічний…………………………………..

2.1. Аналіз моделей – аналогів……………………………………………………

2.2. Ескізний малюнок остаточного варіанту виробу……………………………

2.3. Розробка технологічного проекту……………………………………………

ІІІ етап – Заключний……………………………………………………………………..

3.1. Розрахунок собівартості виробу……………………………………………..

3.2.Товарний знак………………………………………………………………….

3.3.Реклама………………………………………………………………………….

Додаток……………………………………………………………………………

І.  ЕТАП  – ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПІДГОТОВЧИЙ

1.1.         Історія валяння.

   Є навіть легенда про те, що перший валяний килим з'явився в Ноївому ковчезі (якраз приблизно в цей час). Вівці, що пливли в ньому, трималися купи, і коли їх шерсть падала на підлогу і намокала, вона збивали її копитами. Коли ж всі покинули ковчег, то побачили, що на підлозі лежав красивий валяний килим. Люди виявили здатність вовни звалюватися близько 8000 років тому. Для валяння використовували знайдені залишки шерсті тварин. Після одомашнення дрібної рогатої худоби стало можливим використовувати вовну тварин після підстригання.

У 16 столітті з'явилися перші майстерні з виготовлення повсті.
У 19 столітті винайшли валяльні преси та валяльні машини. Валка відбувалася через здавлювання і прокатування вовни або при механічній дії спеціальних голок, які сплутувалися вовняні волокна.

Сьогодні для домашнього валяння створені спеціальні іглопробивні машини. Як і у будь-якого явища, що привертає увагу, у валяння із вовни теж є своя легенда. Перша вовна була збита в Ноївому ковчезі. За легендою, поки всі тваринки чекали кінця потопу, вівці все линяли і линяли. І топталися ногами по власній вовні. І зваляли потихеньку перший у світі, екологічно чистий вовняний килим — войлочний. Саме слово «войлок» походить від тюркського «ojlyk» — покривало. Це просто непрядений текстиль з натуральної вовни.

І крім гарної звістки, яку принесла голубка в дзьобі, людство отримало ще й новий вид рукоділля. І, підозрюю, що не тільки валяння...

І пішла жара, валяння з вовни набрало оборту! Овець розплодилося багато, шерсті давали вони неміряно. Народ, оцінивши по достоїнству те, як вона утримує тепло, при цьому пропускаючи повітря, став валяти довгими зимовими вечорами взуття, одяг та предмети інтер'єру. Та що там предмети! З вовни валяли цілі юрти! Для виготовлення однієї юрти, наприклад, потрібно 100 кілограм вовни. Це був привід зробити овець свійською твариною. Тому що якщо зловити одну дику, і вмовити її постригтися, максимум, що вона може дати — це п'ять кіло вовни.

Потреба в організації овечих пасовищ спонукало людину потоваришувати ще з конем і собакою. Одному-то, без помічників, не впоратися, дистанційного керування не було, тому що батарейки ще не винайшли. Так, поступово людина знайшла можливість бути взутою, одягненою, ситою, і з дахом над головою. У різних місцях землі: на Кавказі, Памірі, Тибеті, Алтаї, Афганістані, Ірані, Балканах, Перу, Норвегії та Фінляндії, розвивалося і удосконалювалося валяння войлоку.

 Народи, що спеціалізувалися на цьому, змушені були вести кочовий спосіб життя. Тому що вівці повинні були їсти траву, і трава не встигала так швидко відростати. Доводилося постійно переїжджати. Можливо, так і зародився туризм. І, розпакувавши речі, майстри негайно приступали до валяння. Валяли юрти, як ми вже знаємо, килими, подушки і покривала, прпони для коней, деталі сідла. Домашнє всіляке начиння — навіть мішки, шапки і бурки, інший одяг, зимове і літнє взуття також виготовляли з вовни. Вовняні вироби рятували від спеки та холоду, від вітру, а воїнів — навіть від ворожих стріл. Навіть лікарі та ковалі використовували вовну у своїх чаклунських справах. А те, що вона оберігала від злих духів — і так зрозуміло. Будь-яка річ, зроблена з душею, оберігає від зла.

Археологи відкопали вироби з войлоку в похованнях Гірського Алтаю. Це був одяг для коней, для людей і домашнє начиння. Археологи визначили їх 5 століттям до нашої ери. Такі ж давні колекції відкопали на території Сирії, Єгипту та Китаю. Ви уявляєте, що це значить? Що річ, яку ви створите ретельно, і з хорошої сировини, може прожити кілька тисяч років! Надихає — це вам не кошики з газет сплетені.

Різновиди валяння

Так як майстри в той час інтернетом не користувались, досвідом не обмінювалися, то й виробили різні стилі в різних сторонах світу. Давайте розглянемо валяння з вовни в різних стилях:

·         іранська традиція стилю: обов'язково присутній червоний, чорний і білий колір. Візерунок викладають кольоровою вовною на підкладці, скручують в рулон і клеють;

·         традиція пазирского (алтайського) стилю: це метод аплікації — візерунки не «ввалюються» як в іранському стилі, а накладаються як аплікація. Дуже докладна, буквально ювелірна робота, яскравих соковитих кольорів;

·         сюнкская традиція: полотно однотонне, і як ніби простьобаного візерунком в одну нитку.

Іранська традиція

Алтайський стиль

Сюнська традиція

Ось такі три основні напрями, від них, звичайно, пішло безліч модифікацій. Тому що всім сподобалися красиві і практичні валяні речі. Кожен майстер перейняв, і додав щось своє. Слов'яни, наприклад, придумали «полувойлоки» — основа ткана, а зверху — візерунки. А найвідоміше — це, звичайно ж, валянки!

У благородній Західній Європі завжди все оснащували технічно. У тому числі і валяння. Придумували то вали, то великі воронки. В кінці-кінців додумалися до фетру, який не що інше, як найтонший войлок! І вже джентельмени хизуються в капелюхах! Татаро-монгольське іго тільки за лікті себе кусає: навіщо мовляв рознесли по світу свої чудові секрети! Тепер ліцензії на войлок не здобути! Доведеться і далі жити грабунком і насильством. А європейці відмахнулися від них і продовжували вдосконалення процесу валяння, коли не було воєн. Так і придумали вони вже в ХХ столітті голкопробивний спосіб виготовлення войлоку, який і використовується сьогодні широко як хобі по всьому світу.

Сьогодні валяння за допомогою голки — це сучасний спосіб. А голочка для валяння не проста, а спеціальна! Вона називається трикутною. Крім незвичайної «ручки», забезпечена ще і трикутним кінчиком з зачіпками. Такий кінчик здатний «збивати» шерстинки в піну, тобто у войлок!

У нашому технократичному ХХI столітті переживають свіжу молодість всі старовинні промисли. І гордо називаються етнікою. Коли з якого-небудь виду рукоділля знімається вантаж життєвої необхідності, він стає мистецтвом. А валяння із вовни — і поготів! Сучасні майстри використовують старовинні техніки, придумують свої, приєднують різні матеріали — шовк, дерево, метал, скло, кераміку.

             Для художника володіння технікою — це ще один спосіб самовираження. І як добре, що сьогодні ми володіємо цією свободою! Є дві техніки валяння — суха і мокра. Більш детально майстер-класи дивіться в статті Фелтінг — мокре валяння вовни).

Розрізняють два способи валяння шерсті: мокре і сухе (сухе валяння також іноді називають фільцюванням, це німецьке слово, що позначає попереднє ущільнення вовни перед валкою, мається на увазі промислова валка з метою отримання щільної повсті).

При сухому валянні вовна багаторазово протикається спеціальною голкою до стану звалювання. Під час цього процесу волокна вовни рвуться і зчіплюються між собою, утворюють щільний і однорідний матеріал.

Мокре валяння здійснюється за допомогою мильного розчину. Розчин розподіляється по вовні і за допомогою тертя створюється однорідне полотно.

Сухе валяння застосовується для створення об'ємних виробів - іграшок, біжутерії, фігурок, авторських ляльок. Мокре валяння підходить для виготовлення панно, одягу, полотен, одним словом, плоских виробів.

Сухе і мокре валяння

1.2.Призначення виробу,що проектується.                                                                                

Я люблю прикрашати свою оселю виробами зробленими власноруч. Тому я вирішила виготовити картину з вовни. Бо вона буде добре вписуватися в інтер’єр моєї кімнати, а також може слугувати добрим подарунком моїм рідним та друзям. Сьогодні вам для розробки творчого проекту пропонується картина з вовни «Квітуча весна» для прикраси інтер’єру кімнати, в якості подарунка.

Цей виріб можна застосовувати  для інерєру, щоб:

– викликати позитивні емоції;

– розвивати естетичні смаки;

– доповнити інтер’єр кімнати;

– надати приміщенню затишку;

– підкреслити смак її власниці;

– дарувати гарний настрій.

1.3.Аналіз конкурентно-спроможності виробу на ринку.

На сьогодення «вовняна акварель» дуже популярна. Багато людей придбають їх своїх квартир, салонів, магазинів. Кожен підприємець старається зробити свої картини гарнішими за інших всіма можливими способами: закупка якісних матеріалів, уділяти більше часу процесу виготовлення, шукати нові методи виконання, цікаві та сучасні ескізи. Для ефективності продажу треба зайнятися менеджментом своїх картин.

      Кожен покупець шукає виріб, який підходе йому до інтер’єру чи в подарунок.

       Моя картина завжди буде актуальною, бо на ней зображенно саме прекрасне – природа.  Соняшна, ярка картина  буде піднімати настрій та стане прикрасою любої оселі. Я вважаю, що «Квітуча весна» буде користуватися попитом у покупців.

1.4. Вимоги  до виробу.         

1.     Зручність і практичність у використанні.

2.     Відповідати інтер’єру кімнати.

3.     Простота при виготовленні.

4.     Естетичний вигляд

5.     Відповідність матеріалу до призначення виробу.

6.     Наявність недорогих матеріалів;

7.     Відповідати санітарно-гігієнічним вимогам.

1.5. Вимоги до матеріалів.                   

Валяння із вовни — це елітний вид рукоділля. Тому що тільки натуральна, стовідсоткова вовна може збитися у войлок. Якщо є домішки синтетики, або будь-який дешевий варіант не підходить. Натуральна вовна вельми неприваблива. Набагато красивіше виглядає вовна вибілена і готова до продажу. І зовсім райдужно виглядає спеціально забарвлена і підготовлена для валяння вовна.                                                                                                     Вовна́ — тонка довга шерсть тварин, що використовується в текстильній промисловості як сировина для виготовлення вовняних тканин. Найпоширенішою у світі є овеча вовна, саме тому дуже часто коли говорять про вовну мають на увазі саме її. Часом слово вовна використовують як спеціальний термін на означення овечої шерсті. Наприклад в усій класифікації УКТЗЕД термін «вовна» означає вовну овець або ягнят. Назва «вовна» може також використовуватися для позначення з'єднань волокон з вовни овець або ягнят і видів шерсті (альпака, вігоні, верблюда, кашмірської і кешгорської кіз, лами та і інші).^[1] Основними виробниками і експортерами вовни є такі країни: Австралія, Нова Зеландія,Китай, Уругвай, Аргентина, ПАР, країни Середньої Азії.

У світовій практиці волокна мають різні позначення на етикетках: wool, woll, laine, vune.

Вовняні волокна, по суті, складаються з білка типу кератину і мають властиву лускату поверхню. Вони еластичні, дуже гігроскопічні (поглинають вологу з повітря) і, як правило, мають помітні властивості звалюватися. Вовна важко займається (горить лише в полум’ї, поза полум’ям горіння припиняється), але обвуглюючись, виділяє запах, подібний до запаху паленого рога.

Виробляється з вовни домашньої вівці. Пряжа буває різної якості, але в порівнянні з іншими видами пряжі від домашніх тварин, її характеристики більш однорідні. Для пряжі з вовни домашньої вівці дуже важливим скоріше є не походження, а обробка. Овець стрижуть у чітко визначений сезон, потім, вовну миють, очищають від сторонніх тіл, фарбують і прядуть. В усіх цих процесах є свої особливості, які додають вовняній пряжі різних якісних характеристик. Вовняна пряжа легкіша, ніж рослинна й еластичніша, вона краще утримує тепло. Не так швидко намокає у вологому середовищі, як бавовна, проте менш міцна. До недоліків вовняної пряжі можна віднести її звалюваність й утворення на ній скочувань при терті. Причому, чим слабкіше скручена пряжа, тим сильніше виявляються ці недоліки.

Тонкий волос інших тварин, окрім овець, часом не вважають вовною у вузькому значенні цього слова, з іншого боку саме словосполучення "овеча вовна" вказує, що слово "вовна" має ширше значення. Згідно з класифікацією УКТЗЕД термін «тонкий волос тварин» означає волосяний покров (вовну) альпаки, лами, вікуньї, верблюда, яка, ангорської кози (мохер), тибетських, кашмірських або аналогічних кіз (кашемір), кроля (включаючи ангорського кроля), зайця, бобра, нутрії або ондатри.

Тонкий волос тварин звичайно м’якший і менше витий, ніж вовна. Волос альпаки, лами, вікуньї, верблюда, яка, ангорської кози, кашмірської чи аналогічних кіз або ангорського кроля переважно переробляється, подібно до вовни, у пряжу; він також використовується для виготовлення перук і для виробництва лялькового волосся. Інший тонкий волос тварин (наприклад, зайців, звичайних кролів, бобрів, нутрій або ондатр) звичайно не придатний для прядіння і використовується для виробництва повсті, набивань, прокладок і т.д.

Мериносова вовна.

Одержують з тонкорунних мериносових овець. Одними з найкращих вважаються австралійські мериноси. Вовна від цих овець дуже м’яка, до неї рідко додають інші види волокон, і якщо додають, то тільки для того, щоб зробити вовну дешевше, а не поліпшити її якість. Вона є ідеальною для дитячих речей, тому що не подразнює шкіру. Звичайно, багато що залежить від первинної обробки вовни. Навіть таку прекрасну вовну можна зіпсувати недотриманням технології обробки. Вовна мериносової вівці коштує дорожче, ніж вовна звичайної вівці.

Мохер.

Одержують цю пряжу з вовни ангорської кози. Мохерова вовна досить дорога, її найчастіше прядуть з вовняною або штучною ниткою. Мохер добре фарбується. Легко очищається від бруду. Перуть мохер дуже дбайливо, щоб не втратити його «пухнастість».

Ангора.

Ангорська вовна має тваринне походження. Але її одержують не від овець або кіз, а від ангорських кролів. У чистому вигляді ця вовна практично не використовується. По-перше, тому що досить дорога, і, по-друге, тому що зовсім не еластична. Але ангора просто ідеальна в складі вовни, мериносової вовни або акрилу. Вовна ангорського кролика дуже пухнаста, м’яка і тепла.

Верблюжа вовна.

Вовну двогорбого верблюда (бактріана) цінується більше ніж його побратима одногорбого верблюда(дромедара). Верблюжа вовна практично не відбілюється і тому буває або природного кольору, або темного чи чорного кольору.

Кашемір.

Волокна кашеміру одержують з підшерстя Кашмірської кози. Це дуже дорога пряжа, тому що за рік від однієї тварини одержують не більше 100-150 грамів вовни. Пряжа дуже легка, тепла й м’яка, але дуже сприйнятлива до тертя й утворення піллінгу (від англ. pilling) — закочування волокон у грудочки на поверхні виробів), тому чистого кашеміру Ви практично не знайдете. Як правило, його змішують з вовняним волокном у різних пропорціях.

Лама й альпака.

Альпака – це родич лами, але його вовна цінується дорожче. Кілька десятків років тому вовна лами й альпака була дуже рідкісною й дорогою. Проте сьогодні існує безліч ферм по розведенню цих тварин, так що ціна на цю вовну впала, а сама вовна одержала широке визнання. Але є «гурмани», що віддають перевагу саме вовні перуанських лам й альпака. Це пояснюється тим, що на якість вовни впливає високогір’я. А вовна низинних лам, що розводяться культурно, іноді програє в якості. Вовну лами й альпака підрозділяють на 22 колірних відтінки. Починаючи від чисто білого, далі бежевого, срібного, коричневого і чорного. Вовну цих тварин фарбують дуже рідко, тому що в них багата природна колірна гама. Через те, що окремі волокна вовни довгі, вовна лами й альпака не звалюється й практично не піддається піллінгу. Пряжа з цієї вовни щільніша ніж з інших видів. Є одна особливість збереження вовни альпака й лами - вона не виносить нафталіну. Тому проти молі використовують природні засоби: лаванду, тютюн або кедр. Пряжа альпака й лами, як правило, використовується в чистому виді, але є і винятки.

Вікунья.

Вовна верблюда вікунья — це королева серед вовни. Саме вона дає найтоншу у світі вовну. Вовняний покрив вікуньї буває готовим до стрижки лише раз на рік, коли її вовна найбільш тонка. Оскільки вікуньї не приручаються, то стрижуть впольованих чи зловлених тварин. Тому цей вид вовни вельми рідкісний.

Ківіут.

Ківіут або ків'ют — це дуже рідкісна вовна і дуже дорога, одержують її з підшерстя мускусного бика(вівцебика). Пряжа схожа на ясно-сірий кашемір, але на відміну від його, виріб не сідає. Рідко змішується з іншими видами пряжі. Через високу ціну використовується зазвичай для пошиття спеціального одягу для полярників.                                

ІІ.  ЕТАП         

КОНСТРУКТОРСЬКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ                    

2.1.Аналіз моделей-аналогів.  

Модель1. «Закоханні коти».

Модель 2. «Парусник».

Модель3. «Бузок».

Модель 4. «Квітучя весна».

Для ліпшого розглядання варіантів картин для інтер’єру кімнати, складемо таблицю, за допомогою якої виберемо кращу.

Більше за всього до мого інтер’єру підходить картина «Квітуча весна».

2.3.Розробка технологічного проекту.

Необхідні матеріали:

- рамка 21х30 см ( вона складається з ДВП, скла, затисків для скла);

- флізелін, марля або фланель (в якості підкладки);

- ножиці; пінцет (для викладання дрібних деталей);

- ескіз роботи; - шерсть для валяння різних кольорів.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ КАРТИНИ «Квітуча весна» 

Покроковий процес виконання роботи

1.     За розміром ДВП, вийнятої з рамки, викроїти прямокутник з тканини для підкладки.

2.     Наступне, що необхідно зробити, це навчитися правильно, відривати шерсть від основного мотка. Для цього закладається частину вовни в долоню правої руки, накривається пальцями і лівою рукою витягуються пасма різної довжини.

3. Цю техніку вовняної акварелі можна порівняти з класичною технікою багатошарового акварелі.

«Писати» картину слід з задних планов, починаючи з фону - основи картини. Викладати шари необхідно горизонтальними пасмами, поєднуючи різні кольори, так утворюється фон нашої картини. Різна товщина шарів на різних ділянках картини теж створює гарний вигляд.

4. Викладаемо хату, плетень та стовбури дерев.

5. Тепер можна викладати яблуневий цвіт та квіти.

6.Накрити зображення склом. Зрізати виходять за межі картини пасма вовни.

Вставити картину в рамку, затиснувши затискачами.

ІІІ. ЗАКЛЮЧНИЙ ЕТАП

3.1. Розрахунок собівартості виробу.

Вовняна картина « Квітуча весна» коштує 94 грн. 52 коп.

3.2. Товарний знак.

3.3.Реклама

Радійте життю з нашими картинами.  Головне, щоб ви залишались життєрадлісною людиною!

ДОДАТОК

ВИСТАВКА МОЇХ РОБІТ